Народна етнічна спадщина - безцінний скарб кожного народу.
В усі часи оберегом для людини був одяг. Він прикривав не лише від холоду, а й від недоброго ока. Оберегом від зла був віночок, що плели дівчата.
В бібліотеці-філії для юнацтва відбувся етнографічний квест, де кожен спробував сплести український віночок.   
Крім зазальнослов'янських назв - вінок, вянок, перев'язка, чільце з XiX-поч.XX ст. побутували такі назви як:
- коробуля, лубок (Поділля),
- теремок (Чернігівщина),
- капелюшиня,
- фес (Буковина), перта (Закарпаття),
- цвіток, квітка (Наддніпрянщина),
- косиця, (Подніпров'я).
Майстер-клас з плетіння віночка провела бібліотекар кафедри обслуговування дітей Ганна Мартинюк.
Мистецтво плести вінок - ціла наука, яку сьогодні майже забули. А раніше вона передавалася з покоління в покоління. Важливо було знати, як і коли збирати квіти, як їх вплітати у вінок та з яким зіллям поєднувати, як замочувати квіти у рослинних соках щоб вони довше були свіжими. Оскільки свіжий вінок - на добро, а зів’ялий - недобрий знак, якщо вінок розвився чи розірвався - чекай біди. Обряд вінкоплетин обов'язково супроводжувався піснями та приказками. В Україні існували вінки - вікові, магічні, ритуальні, звичаєві.
 
Для учасників квесту звучали легенди про квіти, які вплітали дівчата у вінок, відеозаписи пісень про віночок.
|
