Потрібно
навчитися зберігати чужі таємниці. Коли дуже хочеться поділитися чужою
таємницею, варто уявити, що людина, про яку виникає бажання розповісти,
стоїть за спиною. Можливо це зможе зупинити від балаканини. Перед тим,
як щось бовкнути варто зробити невелику паузу, щоб спробувати не
проговоритися. Простіше всього: не слухати співрозмовника, коли він
захоче поділитися своїми таємницями. Не знаєш таємниці – нема про що й
проговоритися. Якщо ж неможливо ніяк промовчати, то можна розповісти її
зовсім чужим людям, які не знайомі з людьми, замішаними в таємниці.
Ніхто не постраждає й бажання розповісти чужий секрет буде задоволено.
Якщо ж довідалися, що ви проговорилися про довірений вам секрет, то
варто визнати свою провину й щиро вибачитися. Не варто сподіватися на
моментальне пробачення. Можливо, з вами більше ніколи не захочуть мати
ніяких спільних справ. Залишиться тільки скоритися й робити висновки.
А
от проговорилися про вашу таємницю... У першу хвилину виникає бажання
більше ніколи не бачити й не чути цієї людини, що зрадила. Але, не варто
квапитися - зруйнувати відносини можна дуже легко й швидко, а от
зберегти їх дуже важко. Варто поговорити з людиною, що не зберегла
таємницю, довідатися, чому вона так зробила. А на майбутнє не довіряти
так багато такій людині й не ділитися своїм потаємним.
Жінки по своїй
природі балакучіші й емоційніші чоловіків. Але дуже необачно думати, що
чоловіки на відміну від жінок не пліткують й не люблять похвалитися
володінням схованої від інших інформації про чуже життя.
У
дитинстві в нас в усіх було стільки таємниць, секретів, створювалися
схованки, писалися секретні послання один одному, винаходили навіть
шифр, любили на свята влаштовувати сюрпризи рідним і друзям. Як хотілося
про цей сюрприз розповісти тим, хто не знав про нього...
А як
дорослі ставляться до таємниць і чужих секретів? Є військові таємниці,
лікарські, державні, комерційні... А є звичайні життєві таємниці, якими
ми ділимося один з одним щодня.
Чому ж ми ділимося своїми таємницями з
іншими? Сподіваємося, що співрозмовник підтримає нас у важку хвилину,
дасть добру пораду? Чи завжди потрібно довіряти таємницю іншій
людині? Іноді краще промовчати, і бути впевненим, що вашу таємницю не
вибовкають. Це ризик - довіряти свій секрет іншій людині.
Людина, яка
вислухала чужу таємницю, звалює на себе більшу відповідальність перед
іншою людиною, що розповіла їй свій секрет. А чи готовий він до такої
відповідальності? Чи маємо ми право розкривати чужі таємниці?
У
деяких випадках зберігати чужу таємницю аморально й краще про неї
розповісти: про те, що готується або зроблено злочин, про неприємності, які
нависли над кимось, якщо можна врятувати когось від серйозних проблем...
Вибір важкий. Отут доводиться поводитися нечесно заради порятунку іншої
людини. Отут необхідно йти на певний ризик.
Інколи ми навмисне
розповідаємо свою таємницю іншій людині. У нас не вистачає мужності
самим розповісти про все, і ми вибираємо людини, що зовсім не вміє
зберігати секрети. Знаючи точно, що про вашу таємницю буде відомо, що й
вам було потрібно, щоб про неї не говорити самому через своє боягузтво.
Отут теж дуже великий ризик. Щоб і до вас після таких одкровень
навколишні не стали ставитися відповідно.
ПАМ’ЯТАЙТЕ: перш ніж
розповісти чужу таємницю по секрету всьому світу, подумайте про те: з
ким ти говориш, де, коли, як і про кого. Це допоможе навчитися
зберігати чужі секрети й уникнути подальших неприємностей із друзями і
колегами й мук совісті.
| 
