Вечір пам’яті «Крутянські спартанці – цвіт нації» - 1 Лютого 2013

17:33 Вечір пам’яті «Крутянські спартанці – цвіт нації»
Як сніги покриють землю Рядном білим,— не забудь Спом'янути тую славу, Що лишилась нам з-під Крут... Д. Гавриш 29 січня минула 95-та річниця трагедії під Крутами, де у 1918 році у нерівному бою з більшовицькими військами полягли біля трьохсот юних захисників Української Народної Республіки. Тим, хто поліг за незалежність України у далекому і грізному 1918 році, був присвячений вечір пам’яті «Крутянські спартанці – цвіт нації», що відбувся днями в бібліотеці-філії для юнацтва. Історія знає багато жертв в ім'я ідеї, але аналогічної Крутам не було. У часи хрестових походів відвойовувати Єрусалим ішли охоплені ентузіазмом діти. Вони гинули зі світлою вірою в Царство небесне і вічне життя. Билися до загину впевнені у своїй перемозі юнаки Греції та Риму. А що було у нас, під Крутами? Хто були ті юні завзятці? Чи вірили вони у свої сили? Чого прагнули гімназисти 6-8-х класів і молоді студенти, що не визнавали війни і смертної кари, засуджували будь-яке насильство, а тим паче - вбивство? Коли вдарив останній час молодої України, вони - 300 юнаків - пішли проти 6000 більшовиків. І полягли всі... Чи ж вони не відали проти кого йшли? Саме на ці на ці запитання намагалися дати відповідь ведучі заходу бібліотекар читального залу Оксана Матковська та бібліотекар абонементу Леся Кадоб’янська. Краще зрозуміти події, які відбувалися в кінці 1917 початку 1918 років допоміг відеосюжет, продемонстрований працівниками бібліотеки. 29 січня 1918 року - під невеличкою станцією Крути на перегоні між Бахмачем та Ніжином відбувся бій українців із більшовицьким російським військом. Воно сунуло на Київ "приборкати" Українську Народну Республіку, яка щойно проголосила свою незалежність від Москви. Кількатисячне формування "братів–слов’ян" з артилерією та бронепоїздом очолював колишній підполковник царської армії Михайло Муравйов, який вирізнявся патологічною ненавистю до всього українського. Хто ж став навперейми більшовицькій навалі з українського боку? Це були чотири сотні 1–ї Київської юнацької школи ім. Богдана Хмельницького та 1–ша сотня Студентського куреня Січових стрільців, до якої записалися студенти Київського університету Святого Володимира, Українського народного університету, гімназисти старших класів 2–ї української гімназії Кирила і Мефодія. Це були ровесники учнів 8-В класу ЗОШ №3 (класний керівник Соколовська Ольга Петрівна), які з зацікавленням слухали про героїзм юних патріотів. Небагато імен тих героїв зберегла нам історія. Відомі імена тільки тих, що потрапили в полон і були поховані на Аскольдовій могилі в Києві. Це, зокрема, студенти Божко, Божинський, Микола Лизогуб, Олександр Попович, Володимир Шульгін, гімназисти Павло Кальченко, Микола Іванкевич, Лепський, Євген Тарнавський, Андрій Соколовський та ін. Краєзнавець Микола Когут розповів багато маловідомих фактів про юних героїв. Учасники та гості дізналися, що серед полеглих героїв - крутянців були і вихідці з Галичини: двоє з Львівської області та двоє із теперішньої Івано-Франківщини. Це зокрема Григорій Піпський, Іван Сорокевич, Микола Корпан. Досіджуючи історію Калущини, М.Когута виявив, що у подіях бою під Крутами брав участь і виходець із Калуського краю – з села Завій Петро Сопушинський, 1899 р.н. У 1917 році наш земляк, закінчивши три курси Станіславської гімназії, виїхав на Велику Україну, де став студентом Київського Народного університету св. Володимира. 1918 року він загинув за волю України. Похоронений Петро жителями Крутів на місцевому сільському цвинтарі разом з іншими героями-студентами. Поетичні рядки Олександра Олеся, Павла Тичини, Міри Гармаш, Ярослава Яроша, Богдана Ігора-Антонича, присвячені юнакам-героям, які поклали своє життя в ім’я Батьківщини звучали з вуст студентів ІІІ БС курсу Калуського коледжу культури і мистецтв Христини Феш, Ірини Холозінської та Христини Кузнєцової. На вечорі пам’яті свій погляд на події 29 січня 1918 року висловили активісти молодіжних громадських організацій: голова національного «Альянсу» Іван Хацевич, голова Молодого руху Андрій Яніцький та його заступник Олег Пукіш. Усі прийшли до висновку, що хоча бій під Крутами програли, але це трагічна перемога і її дух залишиться незнищенним, що трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Про подвиг юних українців, про хід та причини трагедії розповідала книжкова та фотовиставка «Крути. Пам’ятаймо їх подвиг». Багато матеріалів, узятих із важкодоступних діаспорних видань, публікуються в Україні вперше. Ці книги містять невідомі і маловідомі документи, матеріали, фотодокументи, спогади нечисленних учасників бою під Крутами, яким вдалося вижити. Зміст архівних матеріалів підсилюють статті і витупи С.Єфремова, Д.Дорошенка, М.Грушевського, Є.Маланюка та інших видатних особистостей доби Української революції 1917-1921 рр. Директор міської Централізованої бібліотечної системи Наталія Воробець, підводячи підсумок вечора пам’яті, ще раз наголосила, що тоді в січні 1918 року, в критичний момент творення нашої державності, 300 українських юнаків без вагань поклали своє життя на вівтар перемоги за Українську державу. І наша молодь повинна замислитись над цим. Адже незабаром в їхніх руках буде майбутнє нашої України і можливо їм доведеться , не зі зброєю в руках, але теж відстоювати незалежність своєї держави. Спеціаліст управління молоді, фізкультури і спорту Ярослав Семенюк запросив усіх присутніх покласти вінок біля пам’ятного знаку учням торгівельної школи, які загинули від рук гестапо. Юнь, що стала до бою під Крутами проти більшовицького захоплення УНР – вшанували хвилиною мовчання… запаленням свічок та співом Державного гімну України. Минуть роки, століття, та пам'ять про юнаків-героїв не згине повік. Дивіться фотогалерею та відео вечора пам’яті.
Категорія: Заходи 2013 року \| Переглядів: 678 \| Додав: jun-biblioteka \| Теги: КРУТИ \| Рейтинг: 0.0/0